ретроспектива

як добре нічого не чути
як добре нічого не бачити
як добре нічого не знати
тоді хто ти, якщо твоя думка плоскіша за мене?

не роздивляйся в мені квітку. я не хочу зів*янути на твоєму підвіконні чи зсухнути між сторінками старої, як смерть, книги

не дивися на мене "цим шляхом"
як перекладають незнаючі 
не дивися із глибин моєї пам*яті, із такої маленької колекції спогадів, із тієї тонкої паперової папки, яку я відкриваю щоночі

не торкайся моєї шкіри, так що в мене починають палати вуха, і я посміхаюся своєю жахливою залізною посмішкою

прийди до мене, прийди до мене, прийди до мене
щоб я, ображений, тебе поцілував